Як навчитися довше жити? Перші кроки до оздоровлення української нації

Проблеми, що заважають українцям бути хоча б трохи вище в світовому рейтингу країн за довголіттям, відомі. А ось методи їх вирішення, схоже, залишаються для української держави таємницею, вкритою мороком. З чого почати?

Українці й так не схильні до здорового способу життя, а засилля шкідливих продуктів на прилавках, низька якість ліків і відсутність обов'язкового медичного страхування лише погіршують ситуацію.

Держава бездіяльна, а бізнес не має чітких стимулів для того, щоб робити свої продукти менш шкідливими.

Що слід зробити для того, щоб переламати ситуацію?

З часів Архімеда відомо, що за наявності точки опори і потрібного інструмента можна перевернути хоч цілий світ. Спробуємо намацати точку опори і визначити інструменти у нелегкій справі підвищення якості й тривалості життя українців.

Коли мова заходить про здоров'я, якість продуктів, фактори способу життя найважливішим поняттям є «рівень шкоди». Що шкідливо, а що корисно? Якщо шкідливо, то наскільки?

Відповіді на ці запитання дозволяють приймати важливі рішення про регулювання деяких продуктів чи товарів масового споживання, а також обмеження вмісту в них певних компонентів. 

Точка опори

Нерозумно й безглуздо забороняти все підряд, потрібно чітко уявляти ступінь шкоди, яку завдає те чи інше явище. Іншими словами, потрібна та сама архімедівська точка опори, щоб "перевернути світ". Такою точкою має стати поява такого поняття як профіль ризику.

Профіль ризику — це впроваджене в законодавство поняття оцінки рівня шкоди того чи іншого продукту масового споживання.

Дуже багато продуктів є шкідливими. Але всі вони шкідливі чере різні причини й несуть різний ступінь загрози для здоров'я. Наприклад, чіпси і звичайний хліб безумовно шкідливі. Але хліб шкідливий через високий вміст солі, а чіпси — не тільки солі, але також ароматизаторів і трансжирів. Простіше кажучи, звичайний хліб шкідливий, але чіпси набагато шкідливіші.

Точно так само можна говорити про шкоду цукру та цукрозамінників — вони шкідливі для здоров'я, але різною мірою.

Куріння — однозначно шкідливе. А побутова хімія з вмістом деяких хімічних компонентів, які можуть призвести до розвитку деяких хвороб — помірно шкідливі. В «електронних сигаретах» дійсно містяться канцерогенні речовини, але рівень їх вмісту в десятки разів менший, ніж у середньостатистичній палиці ковбаси і, більше того, значно нижче, ніж в сигаретах.

Кожен продукт, наявний на ринку, може і повинен отримати якусь оцінку ступеня шкоди, яку приносить. Необхідно ранжування рівня шкідливості, тобто створення профілю ризику для різних продуктів. Поява таких профілів ризику дасть можливість аргументовано мотивувати виробників знижувати вміст шкідливих речовин у вже існуючих продуктах, і вкладати ресурси у створення нових. Споживачі ж зможуть контролювати їх споживання.

Є й більш віддалена, але від цього не менш значуща перспектива. Наявність профілю ризику дозволить здійснювати адекватне ціноутворення в медичному страхуванні та страхуванні життя.

Інструмент впливу

В ідеальній картині світу, все має починатися з ініціатив держави. Вона повинна забезпечити появу профілів ризику та функціонування структури, яка створить необхідну для цього наукову методологію. Однак, чекати, що держава повністю змінить картину в сфері громадського здоров'я, безглуздо. У держави немає для цього ні ресурсів, ні можливостей.

Громадське здоров'я істотно залежить від способу життя та екології. Іншими словами — від того, що люди їдять, п'ють, від того, якими товарами вони користуються; від того, наскільки забруднене довкілля навколо. Таким чином, джерелом проблем у сфері громадського здоров'я в більшості випадків є бізнес і його діяльність. А бізнес, як відомо, робить лише те, що йому вигідно.

Отже, завданням держави є створення таких умов, в яких бізнесу буде вигідно використовувати певні технології виробництва товарів — ті технології, які дозволять знижувати ризик для громадського здоров'я.

Маючи таку точку опори як описані вище профілі ризику, держава з допомогою законодавчих ініціатив повинна створити умови, в яких бізнесу буде не вигідно виробляти товари з високим рівнем шкоди і, навпаки, вигідно — шукати можливості знижувати шкоду.

Одним із наочних прикладів того, як це може працювати, є медичне страхування.

Держава повинна перейняти світовий досвід і зробити таке страхування обов'язковим. Але суть в тому, що вартість страховки для людини, яка п'є, курить і живиться шкідливою їжею повинна бути істотно вищою, ніж для людей, що ведуть здоровий спосіб життя. Це також має стати мотивацією для обивателів, стимулювати їх попит на менш шкідливі і більш корисні товари та активності.

У свою чергу така зміна споживчих настроїв буде коригувати ринок, направляти його на впровадження нових технологій виробництва, скорочення шкоди. Як тільки «здорові» продукти стануть користуватися більшим попитом, ніж «шкідливі», виробники стануть виробляти більше перших і менше других.

Держава також володіє таким вагомим важелем впливу на бізнес як податки. Знижуючи податки на продукти, профіль ризику яких показує меншу шкоду для здоров'я, держава може мотивувати бізнес зміщувати акцент на корисні або ж менш шкідливі продукти. Це дозволить не протиставляти інтереси бізнесу та громадського здоров'я, а співставляти їх.

Наприклад, дослідження в сфері профілів ризику чітко показують, що продукти з високим вмістом солі ведуть до зростання кількості серцево-судинних захворювань. В такому випадку, «податкова» мотивація бізнесу на скорочення використання солі допоможе домогтися скорочення захворюваності. У той же час бізнес не буде в збитку.

Така політика не вимагає збільшення державних витрат. Таким чином ключові проблеми в сфері громадського здоров'я можуть вирішуватися з допомогою залучення бізнесу і за рахунок бізнесу.